Главная » 2016 » Октябрь » 20 » 125 річниця Є.Коновальця
19:14
125 річниця Є.Коновальця

 

КОНОВАЛЕЦЬ Євген Михайлович(1891–1938) — український громадсько-політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу Українських Націоналістів

 

Народився 14 червня 1891 р. в с. Записів, що на Львівщині, в родині священика. Закінчивши 1901 р. народну школу в Зашкові, вступив до української Академічної гімназії у Львові. У сьомому класі гімназії брав участь у таємних студентських гуртках »Сокола», вів просвітницьку роботу. Після закінчення гімназії з 1909 р. студіював право на юридичному факультеті Львівського університету. Згодом став секретарем Львівської філії »Просвіти». Один з ініціаторів створення товариства військового вишколу »Січові стрільці».

З початком першої світової війни — хорунжий австро-угорської армії. У квітні 1915 р. брав участь у бою на горі Маківці. Потрапив у російський полон. Звільнившись восени 1917 р. з полону, Є. Коновалець виступив у Києві спів організатором Галицько-Буковинського Куреня, пізніше Куреня Січових стрільців, який він очолив. У січні 1918 р. стрільці відзначилися в придушенні більшовицького повстання та в боях проти наступу Муравйова. Після реформи, проведеної урядом гетьмана Скоропадського, Курінь було розформовано. Згодом у районі Білої Церкви розпочинає формування нового Куреня.

Після проголошення П. Скоропадським федеративної грамоти про злуку з Росією, виступив на боці Директорії УНР. Дивізія, а згодом корпус Січових стрільців став найдієздатнішою військовою частиною Директорії.

У грудні 1919 р., корпус Січових стрільців був роззброєний і розформований, а Є. Коновалець потрапив до польського табору полонених поблизу Луцька. З табору звільнився навесні 1920 р. За домовленістю з С. Петлюрою намагався створити з українських інтернованих вояків Української Галицької армії в Чехословаччині і українців, полонених у таборах Італії, військове формування, однак це йому не вдалося через неприхильність Є. Петрушевича до політики С. Петлюри. Намагався також організувати збройне підпілля на радянській території.

У червні 1921 р. Є. Коновалець повернувся до Львова й взяв на себе керівництво Українською військовою організацією (УВО). З грудня 1922 р. перебував в еміграції: до 1929 р. в Берліні, з 1929 по 1936 р. — у Женеві, з 1936 р. — у Римі. Є. Коновалець також готував підґрунтя для створення Організації українських націоналістів, яка остаточно сформувалася на І Конгресі у Відні в лютому 1929 р., яку він і очолив. Є. Коновалець був проголошений головою Проводу українських націоналістів. На своєму посту він перебував майже 10 років, ініціював повстання громадських організацій поборницького характеру у Франції та Австрії, намагався порушити українські питання на форумі Ліги націй. Постійні спроби відновити націоналістичне підпілля в межах УРСР призвели до його загибелі 23 травня 1938 р. в Роттердамі від рук більшовицького агента.

 

 

 

.

Цитати

 

  •  

  • Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.

  •  

  •  

 

  •  

 

  •  

  • Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.

  •  

 

  •  

  • Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої ідеї

  •  

 

  •  

  • Шлях до Львова лежить через Київ.

  •  

 

  •  

  • Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу.

  •  

 

  •  

  • Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть нереальними.

  •  

 

  •  

  • Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки…

  •  

 

  •  

  • Казати собі, що все покінчено, що «comedia finita», я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином…

  •  

 

  •  

  • Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру.

  •  

 

  •  

  • Наше громадянство дезорієнтоване, поділене на ріжні табори, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю почвою для всякого роду авантюризмів… Про занепад нашої організації свідчить передовсім недостача хоча би примітивного порозуміння…

  •  

 

  •  

  • У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії.

  •  

 

  •  

  • …уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації — щирість, не плазунство, а критика — для добра Організації, а не особистих амбіцій…

  •  

 

  •  

  • Говорити треба…до тих, що хочуть чогось навчитися, хочуть набути знання, а не до тих, які вважають, що вони вже знання мають і можуть давати іншим лекції.

  •  

 

  •  

  • Для поневоленого народу найкращою є боротьба, бо у цій боротьбі він себе зберігає від знищення.

  •  

 

Просмотров: 295 | Добавил: nadyapolivoda1989 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: