ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА НАСИЛЬСТВА
Сексуальна експлуатація та сексуальне розбещення дітей набули тривожних розмірів на національному та міжнародному рівнях, зокрема, зважаючи на зростаюче використання як дітьми так і злочинцями інформаційних та комунікаційних технологій, попередження та боротьба з цим явищем вимагає міжнародної співпраці. Рада Європи ініціювала запровадження 18 листопада Дня захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Оскільки сексуальна експлуатація дітей та усі інші форми сексуального розбещення дітей, включаючи діяння, що вчиняються закордоном, є руйнівними для дитячого здоров`я та психологічно-соціального розвитку, запобігання та захист дітей є обов’язком дорослих. Діти, які стали жертвами сексуального розбещення, відчувають сором, провину та страх. Дорослим варто уникати створення табу навколо сексуальних питань і переконатися, що діти знають, до кого звернутися при відчутті неспокою, тривоги або суму. Дорослі мають з увагою та розумінням ставилися до дитячих почуттів і поведінки. Існує багато причин, з яких дитина відмовляється йти на контакт з дорослою людиною або іншою дитиною. І волю дитини слід поважати. Діти повинні відчувати, що вони завжди можуть обговорити тривожні питання зі своїми батьками. Запобігати сексуальному насильству – обов’язок, перш за все, батьків. Дуже важливо, аби дітям не доводилося захищатися самостійно. Дорослі, не будьте байдужими, завжди звертайте увагу на емоційний стан своєї дитини та докладіть максимум зусиль для з’ясування причин поведінки дитини. Тож у випадку коли Ваша дитина стала жертвою сексуальної експлуатації та насильства не залишайте це напризволяще - одразу звертайтеся до правоохоронних органів та соціальних служб державної влади за місцем Вашого проживання з метою отримання соціальної, правової та психологічної допомоги у подоланні наслідків насильства. Пам’ятайте, що Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність не лише за скоєні злочини, а й за спробу його вчинення.
Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна. Торгівля дітьми – це усі дії, пов’язані з перевезенням або вербуванням особи у межах або за межі країни з метою продажу, працевлаштування чи надання послуг шляхом застосування насильства, приниження гідності, зловживання владою, боргової залежності. Торгівля людьми є одним із найбільш небезпечних кримінально караних діянь. Вона є третім за своїми масштабами видом організованої злочинності, що поступається лише нелегальній торгівлі наркотиками та зброєю. Історія свідчить, що проблема торгівлі людьми має глибоке коріння. На різних етапах свого розвитку ставлення суспільства до цієї проблеми було різним. За своєю природою торгівля людьми майже завжди носить транснаціональний організований характер, оскільки до її здійснення долучаються представники злочинного світу різних країн, а її жертв можуть переміщувати через багато державних кордонів. З метою боротьби з цим видом транснаціональної організованої злочинності, був прийнятий Закон України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України”. У зв’язку з цим Кримінальний кодекс України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю людьми (ст. 124-1 КК України), а згодом було ухвалено новий Кримінальний Кодекс України, що набув чинності з 1 вересня 2001 року, до Особливої частини якого увійшла стаття 149 "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”.
Рекомендації практичного психолога школи


батькам гіперактивних дітей


У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі».

Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
— Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
— Говоріть стримано, спокійно і м’яко .
— Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
— Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
— Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
— Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
— Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
— Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Особливості роботи з ліворукими першокласниками


На сьогоднішній день багато учнів нашої школи - лівші. Це не проблема, а особливість дітей, про яку батьки та вчителі повинні бути добре обізнаними.
Памятаймо:
· У ліворуких дітей значно частіше, ніж у праворуких, фіксуються порушення почерку, дзеркальне письмо.
· У шестирічної ліворукої дитини слабко розвинені пальці руки, відсутня
координація рухів, що утруднює точне відтворення букв та їх з’єднань за
зразком.
· Різниця праворуких і ліворуких дітей не в активності однієї чи іншої півкулі, а в особливості взаємодії цих півкуль. А думка, що одна півкуля більш активно, ніж інша, помилкова. Обидві півкулі однаково активні.
Батьки або вчителі, які приступають до навчання дитини, повинні визначити провідну руку. У 5-6 років дитина починає вчитися писати, і дуже важливо, щоб вона починала це робити провідною рукою. Є багато тестів для визначення ліворукості.
На думку французької дослідниці Озьянс, для точного визначення ведучої руки треба виконати не менше 15-20 завдань.
Завдання:

· Загвинтити кришку у пляшки.
· Запалити сірники.
· Розрізати папір ножицями.
· Нанизати намистинки.
· Почистити взуття щіткою.
· Намотати нитку на котушку.
· Перелити воду з однієї посудини в іншу.
· Відгвинтити гайку.
· Потрапити голкою в невелику крапку.
· Скласти дрібні деталі (гудзики, намистинки) у вузький циліндр.
· Розкласти картки.
· Проколоти дірочки.
· Стерти гумкою намальоване.
· Протягнути нитку в голку.
· Стряхнути з себе пил.
· Капнути з піпетки в вузьке горло пляшки.
· Дістати намистинку ложкою зі склянки.
· Подзвонити дзвіночком.
· Закрити або відкрити блискавку.
· Взяти склянку, щоб випити кілька ковтків.
Вимоги, які необхідно ставити до письма ліворукої дитини:

· однакова відстань між буквами і словами;
· правильне написання форм букв та їх з’єднань;
· збереження лінійності і ритмічності;
· пряме письмо з невеличким нахилом у ліву сторону.
Для укріплення і розвитку руки та координації рухів у період навчання написанню цілих літер дітям можна запропонувати наступні вправи:

- застібання і розстібання ґудзиків;
- зав’язування и розв’язування стрічок;
- перекладання дрібних іграшок трьома пальцями, які тримають ручку при письмі тощо.
Вирізнити «істинного» лівшу серед інших ліворуких дітей можна за такими ознаками:

- образна пам’ять, яка надовго зберігає яскраві враження;
- підвищена здатність чітко сприймати звуки та інтонації, відрізняти найтонші відтінки кольору, що не дано правшам;
- легкість орієнтування у просторі;
- потяг до парадоксів.
Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій:

1.Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.
· Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
· Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу дитини, а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.
· Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.
· Повторення інструкції. Дитина може сама виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
· Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.
Рекомендації щодо навчання ліворуких дітей.

Початок заняття.
Його потрібно організовувати, спираючись на попереднє.
Атмосфера.
Необхідно створювати психологічно комфортну, творчу атмосферу
Формування образу.
Важливо давати дитині можливість поринути в атмосферу того, що відбувається, і самостійно сформувати певний образ.
Важливість повторення.

Мова.
Під час взаємодії з дитиною мова батьків має бути образною, емоційною; бажано підкріплювати слова наочними образами.
Заучування.
Щоб завчити будь-який новий термін, його краще проспівати або проговорити як який-небудь образ.
Зміна видів діяльності.
Краще займатися різноманітними, але близькими за своєю сутністю видами діяльності, що не вимагають постійної зміни місця й положення в просторі.
Самостійність. Якщо дитина не просить, батьки не повинні втручатися в роботу: ставити запитання, цікавитися чим-небудь, оскільки дитина глибоко поринає у творчий процес.
Відпочинок.

Сугестивність.
Релаксацію краще проводити з елементами навіювання
Переучування.
Необхідно застерегти батьків і вчителів ліворуких дітей від бажання переучити дитину «на праву руку».

Як упоратись з підлітком?

Батьки бідкаються: «Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Як бути? Що робити?»
Підлітковий вік може бути дуже складним, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного періоду, з якими їм доводиться зіштовхуватися.
Шановні батьки! Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.


Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

1. Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.
2. Строгість
Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.
3. Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..
4. Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.
5. Упереджувальний підхід
Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
6. Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.


Поради учням.
Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання. 2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
6. Між уроками роби перерви.
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.
11. Складай план усної відповіді.
12. Перевіряй себе.
14 порад підліткам від психолога!!!

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.
2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.
Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.
4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.
5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово».
6. Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого подальшого розвитку.
7. Людина має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.
8. Розкрий себе в будь-якій ініціативі. Пам'ятай, що сила твоя, цінність для тебе і оточуючих – це твоє прагнення до морального, духовного і фізичного здоров'я.
9. Знайди того, хто потребує твоєї підтримки, допомоги. Захисти його. Надавши допомогу, не перетворюй її на милостиню, не принижуй гідність людини.
10. Оцінюй себе та твоїх товаришів не за словами, а за реальними діями.
11. Вчися, бо вчитися треба.
12. Розумій природу, щоб розуміти самого себе.
13. Перемагай труднощі і не зупиняйся на досягнутому.
14. Будь завжди хазяїном свого слова.


Поради батькам, щодо підготовки дитини до навчання в школі


Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.
Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.
Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.
Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.
Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.
Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.
Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.
З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.
Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?

• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?


Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

 Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

 Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

 Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

 Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

 Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

 Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

 Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам'ятайте:

 Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.

 Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

 Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

 Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

 Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

 Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

 Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

 Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.
Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.
Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.
Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.
Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Поради батькам щодо режиму дня першокласника
Дитина пішла в перший клас. Ця радісна і хвилююча подія спричиняє певні труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня школяра.
Ось орієнтовний режим дня учня першого класу.
7.00—7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка;
7.30—7.50 — сніданок;
7.50—8.15 — дорога до школи;
8.30—12.30 — заняття у школі;
12.30—13.00 – повернення зі школи;
13.00-13.30 – обід;
13.30—15.00 — післяобідній відпочинок;
15.00—16.00 — перебування на повітрі;
16.00—17.30 — читання, ігри, розваги
17.30—19.00 — перебування на повітрі, заняття в спортивних гуртках;
19.00—20.30 — вечеря, заняття улюбленими справами;
20.30-7.00 - сон.

Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або полиці для книжок. Меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см. Якщо в сім'ї двоє дітей, кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.
Важливим є забезпечення правильної пози під час сидіння.
Відстань від очей до предметів, які він розглядає, має становити 30-35см. Книги піднімають за допомогою підставки.
Важливо привчати дитину підтримувати на робочому місці порядок. Кожна річ повинна мати своє місце.
Як домогтися виконання дітьми згаданих вище вимог? Не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: "Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!"

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.
Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:
1. Відпочинок між заняттями в школі
Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.
2. Сон
У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.
3. Скільки необхідно спати дитині?
З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

-->